Іван Драч

В. Симоненкові

Як тобі ведеться там, Василю?
Під землею, під ріллею – там...
По якому цвинтарному стилю
Нам ростити крила телеграм?
Та й на думи скільки того попиту,
На задуми скільки того потопту,
Що погіркли молоді меди.
Смерте, чорну руку одведи!
Що тобі там чути під землею,
Вухами припавши – на цей світ...
Що тобі від нашого єлею
Юних привілейних гірколіт!
Та й на брови впали зорі чорні,
Та й зчорнили думи в ілюзорні,
Та й зчорніли золоті меди.
Смерте, чорну руку одведи!
Син мужицький. Золоте коріння.
Одчайдушна блискавка брови.
Спалах – і холуйське павутиння
Запалив пожаром голови.
На пожежі – скільки тих пожежників,
Скільки обережних обережників,
Скільки безголосої води.
Смерте, чорну руку одведи!
Пахне сонцем наше грішне небо,
В сонці – твоє полум'я руде.
Ми всі прийдем на той світ до тебе,
Тільки Україна хай не йде!
Хай на думи завжди стільки попиту,
Завжди стільки тупоту і потопту,
Та не згіркнуть молоді меди,
Вічно пахнуть золоті меди.
Смерте, чорну руку одведи.