Літературна Симоненкіана

pro vytiazia_slovo


Про витязя слово
 : рядки поетичної Симоненкіани / упорядкув. і передм. В. Т. Поліщука. – Черкаси : Брама-Україна, 2002. – 104 с.

 

Книга являє собою  зібрання поетичних творів, присвячених видатному українському поетові Василеві Симоненку. Із віршів, поміщених у збірнику, постає правдивий образ поета- патріота, поета-гуманіста. У творах художньо осмислюється роль і значення Василя Cимоненка в історії українського  письменства і духовності. Ряд поезій присвячено матері поета – Ганні Федорівні Щербань.

 Детальніше...

 

 

 

 

 

 

 

Наталія
ГОРІШНА

До Симоненка

                                      Розмовляла з тобою крізь призму років
                                      І в свої чотирнадцять, і ось – у сивинах.
                                      Все шукала порад в покоління батьків,
                                      А тепер ти – за віком – вже є мені сином.

                                      Відчувався мені не в далекій імлі,
                                      Бо ж від слова до серця – найближча дорога,
                                      Бо й мені найдорожче – то крихта землі,
                                      Що стулилася в грудку від поту людського.

                                      Бо й у мене є Лесик (уже Олексій),
                                      І йому я читала твого „Лоскотона”,
                                      Мій кирпатий барометр, мій згусток надій,
                                      Тепла брунька мого материнського лона.

                                      Я не сміла себе називати – „поет”,
                                      Я боялась, що вірші мої – витребеньки,
                                      Що не досить міцним був мій власний хребет,
                                      А в поета ж мав бути, як у Симоненка.

                                      Бо ж поет не принишкне від владного „Цить!”,
                                      Скільки б душу не мучили, тіло не били,
                                      Бо поет – той, кому більш від інших болить,
                                      Бо поет – той, хто любить й не жде, щоб любили.

                                      Твої ,,Тиша і Грім” в чужомовній юрбі
                                      Будять душу вкраїнську, розторсують гідність.
                                      Розмовляю з тобою, мов рівна тобі,
                                      Це нерівність, Василю, не рівність,
                                      А – рідність.

                (До Симоненка : [вірш] / Наталія Горішна // Слово про Слово / упоряд. С. Ткаченко. – Черкаси, 2012. – С.31.)

                                               Див. відео 

Page 1 of 4

<< Start < Prev 1 2 3 4 Next > End >>